Страх є негативною базовою емоцією. Він притаманний усім культурам і народам, без винятку. Страх - це попереджувальний механізм, який налаштовує організм на втечу або боротьбу. Поширення страху відбувається двома шляхами Перший - підкорковий, виникає при подразненні сигналом чутливих ядер зорового бугра, далі - мигдалеподібних ядер в скроневих областях мозку, формується емоційна відповідь, швидка з великою кількістю помилок. Не дарма кажуть, що у страху очі великі. Другий шлях довший, а тому точніше, оцінює реальність небезпеки, включає в себе ще й сенсорний відділ кори головного мозку. У мигдалеподібних ядрах, які є зоною страху виникає специфічний білок - статмін. У формуванні страху також бере участь система гіпоталамус-надниркові залози. При появі небезпеки через виділення кортикотропного гормону гіпоталамусом стимулюється секреція залозами адреналіну ( «гормону страху» або «гормону кролика»), норадреналіну ( «гормону гніву» або «гормону лева»).
Страх супроводжується симптоматичними проявами: підвищенням частоти серцевих скорочень, підвищенням артеріального тиску, виділяється стресова глюкоза, підвищується згортання крові, що зменшує кровотечу в разі поранення, з'являється сиплість голосу, звужуються судини черевної порожнини, що централізує кровообіг, зосереджує його на важливих органах - м'язах, з'являються неприємні відчуття поколювання в шкірі, жар, озноб, посилюється потовиділення, додається нудота.
Страх має ще м'язовий і емоційний компонент
М'язовий проявляється тремором м'язів, рухом - тікання, прітіводействіем або ж ступором, знерухомленням, розслабленням м'язів кишечника, при тривалому впливі страху збільшується обсяг міокарда і скелетних м'язів (що налаштовує організм на втечу, порятунок). Емоційний компонент представлений негативним відчуттям, очікуванням загрози, небезпеки. Людини в стані страху легко ідентифікувати за специфічною гримасі на обличчі. У неї широко розкриті очі, напружені повіки, зведені і підняті брови, на лобі - зморшки, напіввідкритий рот, напружені губи. Коли людина боїться, у нього з'являється специфічне відчуття часу - воно неначе сповільнюється, як у фільмі, увага прикута виключно до небезпеки, тому інші подразники сприймаються повільніше, або взагалі не сприймаються. Відзначається посилене запам'ятовування подій у випадку загрози. Деякі учасники небезпечних ситуацій відзначали також поява галюцинацій у вигляді голосів рідних, які мобілізували сили і допомагали вижити. Але іноді неможливість контролювати ситуацію формує явище дисоціації для захисту психіки від травмуючих спогадів, такий стан характерно для жертв сексуального насильства, дітей. Але чим сильніше дисоціація, тим проблематичніше процес відновлення.
Коли ми боїмося, виділяється специфічний піт, запах якого вловлюють не тільки собаки, а й деякі люди. При проведенні експерименту були виявлені зміни на електроенцефалограмі у добровольців в момент, коли вони нюхали зразки поту, отримані у людей в стані страху.
Ми боїмося по-різному. Чому?
Особливість страху залежить від статі - у чоловіків страх формується повільніше через те, що мигдалина головного мозку більше за розміром, а тому потрібно більше часу для збудження і формування страху. Більше бояться ті, хто в дитинстві виховувався строгими, батьками, виявлялися в ситуаціях висміювання однолітками, вчителями, ті, хто перебуває в стані постійного стресу. Так само люди, які пережили посттравматичний розлад живуть в постійному очікуванні повторення такої ж ситуації. Крім того, може виникати страх рефлекторного характеру при зіткненні з подразником повторно (наприклад, страх води, якщо раніше тонув).
Страх неоднорідний. Виділяють його різновиди: біологічний (загроза життю або здоров'ю), соціальний (загроза втрати соціального статусу у вигляді звільнення, банкрутства, розлучення), екзистенціальний (пошук релігійно-філософського змісту з думками «чи правильно я живу»), індивідуальний, страх під час військових дій, який проявляється в абсолютному безстрашність або наооборот в абсолютному страху. Так само є страх смерті - танатофобія, який стимулює людей залишити свій слід на Землі у вигляді нащадків.
Наслідки страху в основному негативні - формується безрадісне, песимістичне існування, при якому страх є головною домінантою, що призводить до витончення кори головного мозку, зниження фізичної активності, уповільнення реакції на будь-який подразник (в тому числі і на реальну небезпеку), формується патологічна поведінка ( різні види залежності), приєднуються іпохондричні розлади.
Цікавою трансформацією страху є Стокгольмський синдром, коли жертва зраджує почуття страху на симпатію (часто зустрічається у заручників, які перебували в полоні тривалий період, а потім на суді виступали на захист злочинців, навіть виходили за них заміж). Аналогічна ситуація відбувається і при домашньому насильстві, коли потерпілий виправдовує насильника «я поганий, я заслужив».
Але все ж є в страху і хороші сторони, йому ми зобов'язані формуванням громад первісних людей, так як об'єднання підвищувало виживання і згодом допомогло з'явитися мови і соціалізації. В релігії страх формує моральність, в соціумі - систему заборон і норм поведінки, при навчанні ми засвоюємо, що безпечно. І в кінці-кінців, страх оберігає нас від необдуманих вчинків!
Виділяють категорію людей, які люблять боятися, вони отримують насолоду (післясмак) від страху, займаючись екстремальними видами спорту, катаючись на ризикованих атракціонах, сидячи в кіно на фільм жахів, або ж будучи професійними військовими в гарячих точках. Їх називають «адреналінників». На противагу існують дуже полохливі люди, які живуть за розкладом, уникаючи несподіванок, максимально обережно.